Виховання – один із чинників, під впливом якого здійснюється розвиток дитини.

Якщо середовище переважно стихійно впливає на розвиток людини, то виховання завжди є цілеспрямованим, тому його результати передбачувані.

Перед усім виховання спрямовується на створення умов для розвитку успадкованих фізичних особливостей і природних задатків та набуття нових рис і якостей, що формуються впродовж життя людини. Виховання не може докорінно перебудувати тип темпераменту, але здатне внести до нього певні корективи. Вихованням, особливо самовихованням, людина розвиває та зміцнює гальмівні процеси або збільшує силу й динамічність нервових процесів.

Загальною метою виховання є всебічний і гармонійний розвиток дитини. Такий ідеал цивілізованого суспільства, який діє протягом сторіч, починаючи з афінської системи виховання, де й народилося розуміння гармонійності людини. Слід відзначити, що гармонія була метою виховання і в афінській, і в римській, і візантійських системах, а через тисячу років – в епоху Відродження, й згодом – у період нового часу XVIII-XIX ст. додалася ще ідея всебічності (термін „всебічність” до „гармонії” додав видатний французький філософ „нової філософії” Рене Декарт (1596-1650)).

Мораль, чи моральність, як форма громадської свідомості на протязі свого історичного розвитку зазнавала змін під впливом людського суспільства, що розвивається.

Основою програми морального виховання і удосконалення особистості є Моральний кодекс, який визначає систему поглядів, особливості особистої і громадської поведінки людей, у тому числі і молоді.

Принципи морального кодексу:

-         ставлення особистості до загального справи, взаємозв’язок колективу і особистості, поєднування особистих і суспільних інтересів;

-         відношення людини до своєї Батьківщини, інших країн світу;

-         відношення до праці і громадським досягненням;

-         відношення людини до людини;

-         моральні основи шлюбу і сім’ї.

Моральні якості особистості формуються, розвиваються і виявляються у тісному взаємозв’язку.

1. Завдання морального виховання

1. Формування у молоді моральних понять, поглядів і переконань.

2. Виховання моральних почуттів, які виражають запити, оцінки, відношення, спрямованість духовного розвитку особистості.

3. Вироблення навичок і звичок моральної поведінки, які б стали потребою і реалізувалися б у будь-якій ситуації та умовах.

Вирішення цих завдань спрямоване на формування моральної свідомості як одного з аспектів суспільної свідомості, що регулює моральний бік діяльності людини.

Моральне виховання перш за все пов’язано з формуванням моральних понять, які, однак, можуть по-різному сприйматись молоддю. Можна просто запам’ятати, завчити, погодитись чи не погодитись з характеристикою тих чи інших моральних понять.

При цьому моральне виховання як би зупиняється на рівні формальної освіченості, коли молодь збагачується лиш знаннями і деякими уявленнями про моральність. Але завдання морального виховання полягає в тому, щоб забезпечити перетворення знань про моральність як системи моральних понять у моральнісні переконання, які утворюються в умовах, коли вихованець не просто завчає поняття, а й глибоко їх осмислює, переконуючись в їх безумовній істині, розумності, корисності. Завершальним етапом морального виховання є перетворення моральних переконань в дії, тобто відображення твердої моральнісної позиції в поведінці, в моральнісних звичках.

Наявність таких переконань, свідчить про моральне виховання молоді, про рівень її моральної зрілості.

2. Поняття морального виховання

У складному процесі формування всебічно розвиненої особистості чільне місце належить моральному вихованню.

Моральне виховання – виховна діяльність школи і сім’ї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності.

Результати морального виховання характеризуються такими поняттями: мораль, моральність, моральна свідомість, моральні переконання, моральні почуття, моральні звички і моральна спрямованість.

Мораль – система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми за будь-якої ситуації на демократичних засадах.

Моральність – охоплює моральні погляди, переконання, стосунки, поведінку людей.

Моральна свідомість – одна їз сторін суспільної свідомості, яка у вигляді уявлень і понять відображає реальні відношення і регулює моральний бік діяльності людини.

Моральні переконання – пережиті та узагальнені моральні принципи, норми.

Моральні почуття – запити, оцінки, відношення, спрямованість духовного розвитку особистості.

Моральні звички – корисні для суспільства стійкі форми поведінки, що стоїть потребою і здійснюється за будь-якої ситуації та умов.

Моральна спрямованість – стійка суспільна позиція особистості, що формується на світоглядній основі, мотивах поведінки і виявляється як властивість особистості в різних умовах .

3. Методологічна засада морального виховання

Методологічною засадою морального виховання є етика.

Етика – наука про мораль, її природу, структуру та особливості походження й розвитку моральних норм і взаємовідносин між людьми в суспільстві.

На сучасному етапі розрізняють дві етичні  (моральні) системи. Перша – домінує в Західній Європі та Америці. Згідно з нею, заради досягнення навіть „великого добра” не можна допускати „мале зло”. Для прихильників другої (вона, зокрема, є панівною на пострадянських теренах) поєднання добра і зла цілком прийнятне.

У моральному вихованні слід спиратися на гуманістичну ідею про те, що людині від природи притаманне прагнення добра, правди, краси. Виховання молоді, на думку О.Вишневського, має забезпечити формування в неї такої наведеної вище системи моральних цінностей.

4. Цінності морального виховання

Абсолютно вічні цінності – загальнолюдські цінності, що мають універсальне значення та необмежену сферу застосування.

Абсолютно вічні цінності та їх антиподи:

Як видно до основних загальнолюдських вічних цінностей відносяться совість, правда, добро. Поняття „добро” охоплює багатство вічних категорій: віра, надія, любов, доброта, чесність, милосердя, свобода, великодушність, благородство...

Національні цінності є значущими для одного народу, проте їх не завжди поділяють інші народи. Наприклад, почуття націоналізму зрозуміле і близьке лише поневоленим народам і чуже тим, які ніколи не втрачали своєї незалежності. До цієї групи цінностей належать такі поняття, як патріотизм; почуття національної гідності; історична пам’ять; любов до рідної землі, народу; бажання працювати задля держави, готовність захищати її тощо.

Громадянські цінності – ґрунтуються на визнанні гідності людей і характерні для демократичних суспільств. Це, зокрема, права і свободи людини, обов’язки перед іншими людьми, ідеї соціальної гармонії, поваги до закону тощо.

Сімейні цінності – моральні основи життя сім’ї, стосунки поколінь, закони подружньої вірності, піклування про дітей, пам’ять про предків та інше.

Моральні стосунки в сім’ї накладають відбиток на все життя людини, оскільки їх вплив пов’язаний, по-перше, із сильними переживаннями, по-друге, вони постійніші, по-третє, в них закладаються підвалини всіх моральних ставлень людини до суспільства, до праці, до інших людей.

Цінності особистого життя мають значення насамперед для самої людини, визначають риси її характеру, поведінку, стиль приватного життя та інше.

5. Формування національної свідомості та самосвідомості

Зміст морального виховання молоді зумовлений потребами і вимогами суспільства до формування всебічно розвиненої особистості, рівнем його моральності. З огляду на ці чинники, завдання морального виховання – формування національної свідомості й самосвідомості, прагнення жити в гармонії з природою, свідомої дисципліни, обов’язку та відповідальності, поваги до закону, до старших, до жінки.

Формування національної свідомості та самосвідомості передбачає: виховання любові до рідної землі, до свого народу, готовності до праці в ім’я України, освоєння національних цінностей (мови, території, культури), відчуття своєї причетності до розбудови національної державності, патріотизм, що сприяє утвердженню національної гідності, залучення молоді до практичних справ розбудови державності, формування почуття гідності і гордості за свою Батьківщину.

У вихованні почуття національної гідності велике значення має правдиве висвітлення історії культури та освіти народу, повернення до культурних надбань минулого, відкриття невідомих сторінок нашої спадщини .

Патріотичні почуття зміцнює героїко-патріотичне виховання, покликане виробляти глибоке розуміння громадського обов’язку, готовність в будь-який час стати на захист Вітчизни, оволодівати військовими знаннями. Наголошуючи на важливості формування почуття національного в людині, К.Ушинський писав: „Є лише одна загальна для всіх природжена схильність, на яку завжди може розраховувати виховання: це те, що ми звемо народність. Як немає людини без самолюбства, так немає людини без любові до Батьківщини, і ця любов дає вихованню ключ до серця людини і могутню опору для боротьби з її поганими природними, особистими, сімейними і родовими нахилами. Звертаючись до народності, виховання завжди знайде відповідь і допомогу в живому і сильному почутті людини, яке впливає багато сильніше за переконання, сприйняття тільки розумом, або звичку, вкорінену страхом покарань...”.

У розвитку національної свідомості дитини (і зрілої людини) О.Вишневський виділяє щонайменше три етапи, які накладають на цю свідомість політичний відбиток, збагачують її зміст.

Перший етап (етнічне самоусвідомлення) - першооснова, коріння патріотизму. Етнізація молоді починається з раннього періоду життя в сім’ї, з участі у народних звичаях та обрядах, із народної пісні. Фундаментальне значення має рідна мова.

Другий етап (національно-політичне самоусвідомлення) – припадає переважно на підлітковий вік і передбачає усвідомлення себе як частини нації, своєї причетності до неї як явища політичного, що має чи виборює певне місце серед інших націй.

Третій етап (громадсько-державне самоусвідомлення) – передбачає формування правильного розуміння понять патріотизму й націоналізму, виховання поваги до національно-культурних цінностей інших народів, прищеплення почуття національної, расової, конфесійної толерантності.

Неписані закони лицарської честі

В неписаних законах лицарської честі закладені великі можливості для формування національної самосвідомості, що передбачають: виховання любові до батьків, до рідної мови, вірність у коханні, дружбі, побратимство, готовність захищати слабших, піклуватися про молодших, зокрема дітей; шляхетне ставлення до дівчини, жінки, бабусі; непохитну вірність ідеям, принципам народної моралі та духовності; відстоювання повної свободи і незалежності особистості, народу, держави; турботу про розвиток народних традицій, звичаїв, обрядів, бережливе ставлення до рідної природи, землі; прагнення робити пожертви на будівництво храмів, навчально-виховних і культурних заходів; цілеспрямований розвиток власних фізичних і духовних сил, волі, можливостей свого організму, вміння завжди і всюди чинити благородно, виявляти інші чесноти.

Важливим у моральному вихованні є святкування дат народного календаря. Народний календар – це система історичних дат, подій, спостережень за навколишньою дійсністю, народних свят, інших урочистостей, які відзначаються протягом року; це енциклопедія знань про життя людей, їх побут, спосіб життя, виховну мудрість, природні явища.

Після здобуття Україною незалежності в життя і побут народу входять такі знаменні свята й урочистості, як День Незалежності України (24 серпня), День Конституції України (28 червня), День Соборності України (22 січня), Свято Козацької Слави (2-5 серпня) та ін. Народний календар поповнюється загальнонаціональними святами: День Знань, День Матері, День Батька, День Родини.

Є в народному календарі дати, пов’язані з релігійними святами: День Андрія, День Миколи, Щедрий Вечір, Свят-вечір, Різдво, Водохреща, Стрітення, Великдень, Івана Купала тощо.

Складова народного календаря – родинний календар, який охоплює важливі дати, віхи життя сім’ї, кожного її члена .

6. Моральне виховання у навчально - виховному процесі навчального закладу

В навчально-виховному процесі криється багато можливостей для гуманізації та гуманітаризації навчального закладу, серцевиною яких є моральне виховання молоді. Тут і справедливість оцінювання знань, тут і підкреслення високої моральності корифеїв науки, тут і виховання чесності в досягненні високих і міцних знань. Моральне виховання здійснюється в процесі виховної роботи куратора під час бесід, диспутів на моральні теми, на читацьких конференціях, що проводяться спільно з бібліотекарем; на загально-технікумівських заходах: зустрічі з працівниками міліції, лікарями; проведення свят призначених Дню Знань, Дню вчителя, Дню Перемоги, Дню матері та ін. Важливо те, щоб усі виховні заходи відповідали актуальності ситуації, що складається у навчальній групі, подіям у студентському житті, запитам молоді. Для куратора важливим є психолого-педагогічна спостережливість, достатній контакт з молоддю, а звідси – вміння розуміти їхній настрій, вчасно відповідати своїм авторитетним словом на подію.

Рівень розумового розвитку студентів навчального закладу дозволяє на перше місце в області морального виховання ставити задачі формування моральнісних переконань, моральної свідомості у відповідності з неписаними законами лицарської честі, виховання і розвиток моральних почуттів і потреб; вироблення стійкої суспільної позиції.

В умовах середнього спеціального навчального закладу значне місце у змісті морального виховання займають задачі виховання колективізму, почуттів дружби і товариськості, взаємодопомоги і взаємопорятунку.

Особливу роль у моральному вихованні студентів відіграють дисципліни загально-освітнього циклу: історія, література, політологія, філософія і ін. Вивчаючи ці дисципліни молодь не тільки пізнає життя людей в історії, закони розвитку людського суспільства, але й переживає драматизм історичних подій, боротьбу класів, моральну красу людини праці.

Навчальна праця за своїм характером, формами організації сприяє вихованню дисципліни і організованості, наполегливості, ініціативи і творчості, товариськості і інших морально-етичних якостей особистості.

Тематика виховних заходів, які проводяться у технікумі, свідчить про те, що виховання повертається до національних джерел.